Ринок банківських послуг в Україні

Рейтинг@Mail.ru

Депозитні послуги як основне джерело формування банківських ресурсів

РОЗДІЛ 2


 АНАЛІЗ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

 

2.1. Депозитні послуги як основне джерело формування банківських ресурсів

 

Грошові ресурси — фінансова основа всіх видів активних операцій, продажу продуктів, послуг, що надаються або проводяться комерційними банками. Це сукупність коштів, які є власністю банку або тимчасово перебувають у його розпорядженні і протягом певного часу використовуються на власний розсуд.
Ресурси кожного комерційного банку мають конкретну структуру, тобто співвідношення між власними, залученими та запозиченими коштами. Ця структура складається насамперед під впливом конкретних умов: універсалізації чи спеціалізації банку, його кредитної тактики і стратегії, позицій на грошово-кредитному ринку, обсягу продуктів і послуг, які пропонуються клієнтам, тощо.
Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та запозичених коштів, а не власних. Можливості комерційних банків у залученні коштів регулюються НБУ. Щоб захистити інтереси вкладників, НБУ визначає порядок видачі та видає комерційним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій щодо залучення грошових коштів вкладників на депозитні рахунки.

Вклад — це грошові засоби (в готівковій чи безготівковій формі в національній чи іноземній валюті), передані в банк їх власником чи третьою особою за дорученням чи за рахунок власника для зберігання на визначених умовах. Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом надання депозитних послуг, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Тому в практиці діяльності комерційних банків вклади клієнтів являють собою депозити і є основним джерелом формування банківських ресурсів. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити (вклади) до запитання, термінові або строкові депозити, умовні депозити.
Законом України "Про банки і банківську діяльність” (стаття 43) передбачено, що, залучаючи гроші на вклади, банки видають клієнтові вкладний документ. Залучення депозитів юридичних і фізичних осіб банк оформляє шляхом видачі ощадного сертифіката або відкриття строкового депозитного рахунку з укладенням договору банківського вкладу і видачею вкладного документа — ощадної книжки.
Депозитом може бути, в принципі, будь-який відкритий клієнту в комерційному банку рахунок, на якому зберігаються його грошові засоби, включаючи активно-пасивні рахунки при наявності на них кредитового сальдо.
В залежності від вкладника депозити прийнято підрозділяти на депозити фізичних осіб і депозити юридичних осіб.
В залежності від терміну і порядку вилучення депозити підрозділяють на вклади до запитання і термінові.
З точки зору призначення депозити можна підрозділити на три групи:

  • до запитання;
  • термінові;
  • ощадні.

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з розрахункового та поточного рахунків у будь-який час можуть вилучатися. До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує одного місяця). Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. Для покриття операційних витрат, пов’язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії з безпроцентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня.
До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на контокорентних рахунках. На цьому рахунку знаходять відображення усі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і проведення платежів за дорученням клієнта, а також надходження виручки від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок. Інакше кажучи, контокорентний рахунок — це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки розрахункового і позичкового. Кредитове сальдо по контокорентному рахунку означає, що клієнт має у своєму розпорядженні власні кошти, дебетове, — що у клієнта виникла заборгованість перед банком за позиками.
Формою залучення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом функціонування цей рахунок подібний до контокорентного. Проте, якщо останній відкривається надійним клієнтам, що активно кредитуються, то при овердрафті таке запозичення допускається від випадку до випадку, тобто має нерегулярний характер. Для цього рахунку характерний кредитовий залишок. Особовий рахунок з овердрафтом може відкриватися юридичним і неюридичним особам, а також громадянам, у той час, як контокорентний рахунок використовується тільки у відносинах банку з юридичними особами. Отже, особовий рахунок з овердрафтом має більш широку сферу застосування.
Строкові вклади — це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.
Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їх власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, значного).
Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску — зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому випадку проценти знижуються до рівня, передбаченого по вкладах до запитання. Однією з форм строкових вкладів є сертифікати.
Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні — фізичним особам. Сертифікати можна класифікувати і за такими ознаками:

  • спосіб випуску;
  • спосіб оформлення;
  • термін обертання;
  • умови сплати відсотків.

Відповідно до першої ознаки сертифікати випускаються у разовому порядку і серіями; із другою ознакою — іменні і на пред’явника; із третьою ознакою — термінові і до запитання; із четвертою ознакою — з регулярною сплатою процентів по закінченню визначеного розрахункового періоду і з виплатою процента в день погашення сертифікату. Депозитний сертифікат — це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, що оформлені депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, у той час як дострокове розірвання договору — втрату прибутку, а для банку — втрату частини ресурсів.
Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну природу і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифікату, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги. Погашення банківських векселів здійснюється шляхом їхнього викупу до кінця терміну обертання або ж дострокового викупу.
Конкуренція на ринку позичкових капіталів змушує комерційні банки шукати нові форми і способи залучення депозитів. Значне поширення в банківській практиці дістав депозит, що відкривається клієнту при оформленні ним розрахункового рахунка. За своїм характером цей депозит можна віднести до умовного, оскільки вилучення коштів з нього можливе лише у випадку закриття клієнтом розрахункового рахунка. Він вважається безстроковим, що дозволяє банку використовувати його в якості довгострокового кредитного ресурсу. За аналогією з вкладами до запитання по даному депозиту нараховуються мінімальні проценти або вони зовсім не нараховуються, якщо банк не бере з клієнта плату за ведення операцій по розрахунковому рахунку.
Банки часто надають цьому депозиту характер заставного, тобто передбачають право вкладника на одержання кредиту в сумі депозиту без додаткового забезпечення, отже внесок у цьому випадку є гарантією повернення позички.
Комерційні банки використовують і такий метод залучення внесків, як встановлення залежності між кредитуванням клієнта і накопиченням коштів на його депозитному рахунку. У цьому випадку між банком і клієнтом підписується договір, відповідно до якого банк бере на себе зобов’язання надати клієнту кредит за умовою накопичення і зберігання останнім протягом встановленого терміну визначеної суми коштів. Формування коштів на депозитному рахунку може відбуватися по-різному: або виходячи з можливості клієнта, або на основі планових регулярних внесків. Вигода клієнта при такому депозиті полягає в тому, що він має можливість безперешкодно одержати в банку кредит, причому чим меншим буде розрив між сумою депозиту і сумою кредиту, тим меншим буде встановлений процент за позичкою. У банку при такому кредитуванні значно меншим буде ризик неповернення позички, оскільки він має право спрямовувати на погашення кредиту кошти, що зберігаються на депозитному рахунку. Проте успіх такого методу залучення внесків клієнтів багато в чому залежить від гнучкої процентної політики банку по кредитах. Якщо клієнт виявить, що за свій внесок у банку він одержує набагато менше, ніж сплачує банку за кредит (з урахуванням витрат по розрахунковому обслуговуванню), він відмовиться від такої угоди, що для банку стане втратою як потенційних, так і наявних клієнтів.
У роботі комерційних банків по залученню вкладів (депозитів) важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання прибутків від вкладених коштів служить для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Розмір депозитного проценту встановлює комерційний банк самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, стану грошового ринку і власної депозитної політики. Рівень прибутків за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Найнижчі проценти комерційні банки сплачують по рахунках до запитання, оскільки вони характеризуються нестабільністю залишків. За такими рахунками, відкритими юридичним особам, проценти зовсім можуть не нараховуватися. У цьому випадку з клієнтів, як правило, не стягується платня за розрахунково-касове обслуговування. Відсутність або незначні прибутки стимулюють власників рахунків до запитання скорочувати до мінімуму залишки коштів на них і вкладати їх у більш прибуткові операції (термінові депозити, цінні папери тощо), що для банків невигідно. Тому деякі з них намагаються стимулювати клієнтів до підтримки стабільних залишків на рахунках до запитання. Це робиться шляхом встановлення підвищених процентів або виплати клієнтам в обов’язковому порядку, прибуток по них набагато нижчий, ніж по термінових депозитах.
При встановленні розміру процентної ставки по термінових депозитах визначальним чинником є термін, на який розміщені кошти. Чим триваліший термін, тим вищі процентні ставки. Процентна ставка за терміновим депозитом може залежати і від частоти виплати прибутку: чим рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.
Банки можуть зацікавити вкладників шляхом нарахування й сплати простих і складних процентів. Прості проценти є традиційним видом обчислення прибутку по вкладах. Відповідно до встановленої періодичності відбувається нарахування і виплата прибутку по внеску. Складні проценти доцільно використовувати в тому випадку, коли виплата доходу здійснюється по закінченні терміну дії внеску.
За своїм економічним призначенням депозитний процент повинен стимулювати концентрацію вільних грошових коштів у кредитних установах.
З метою компенсації інфляційних втрат комерційні банки можуть пропонувати вкладнику виплату процентів наперед. Якщо депозитна угода буде розірвана достроково, виплачені проценти банк утримає із суми внеску. Важливе значення для стимулювання внесків має гарантування банком цілості переданих йому коштів. Цього можна досягнути шляхом страхування депозитів. В Україні створено міжбанківський фонд гарантування вкладів населення, куди комерційні банки у якості початкового внеску сплачують 1% від свого зареєстрованого статутного фонду, а також регулярні внески у 0,5% від суми залучених депозитів. Це сприяло зростанню довіри вкладників до банківської системи хоча й значною мірою підвищило вартість залучених коштів для банків.
Цей захід спрямований на забезпечення гарантії захисту вкладів населення у разі погіршення фінансового стану комерційного банку, а також постає одним із шляхів сприяння активізації залучення коштів від фізичних осіб.
Проаналізуемо депозитний ринок України за останні роки.
Обсяг депозитів, залучених у резидентів, на 01.01.2009 р. становив 359.7 млрд. грн. За 2008 рік темпи зростання депозитів становили 126.7 проти 152.7% на кінець грудня 2007 року (табл. 2.1).
Коливання динаміки зростання депозитів відповідало динаміці економічного зростання. Поступове уповільнення темпів зростання відмічалось з квітня 2008 року. У травні скорочення обсягів депозитів головним чином відбулось внаслідок ревальвації гривні до основних іноземних валют. Крім того, активніше використання власних обігових коштів для фінансування бізнесу (за умови уповільнення темпів кредитування, посилення фінансової дисципліни та продовження урядом України політики з акумуляції коштів) призвело до зменшення залишків коштів на рахунках інституційних одиниць сектору нефінансових установ в національній  валюті.  У  липні  –  вересні у зв'язку з гальмуванням зростання


Таблиця 2.1

Основні показники розвитку депозитного ринку України



1Включаються інші фінансові установи, органи загальнодержавного управління та некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

економіки, зменшились надходження виручки на рахунки на вимогу установ сектору нефінансових корпорацій; зросли поточні витрати (фактор сезонності та підвищення цін) та зменшилась схильність населення до заощаджень. Наприкінці вересня внаслідок штучно спровокованої недовіри у населення до фінансового стану окремих банків та банківської системи в цілому, що відбулось на тлі погіршення зовнішньої кон'юнктури та економічного становища в країні, почався відплив коштів з депозитних рахунків клієнтів, особливо сектору домашніх господарств. Наприкінці листопада на грошово-кредитному ринку почали проявлятися певні ознаки стабілізації. Проте значна частка приросту була забезпечена за рахунок знецінення гривні до основних іноземних валют [27, с. 95].
Протягом 2008 року змінилася структура депозитів за видами валют: частка депозитів у національній валюті скоротилась на 11.6 процентного пункту до 56.1%. Уповільнення темпів зростання депозитів у національній валюті спостерігалось з квітня й до кінця звітного року. У І півріччі 2008 року темпи зростання депозитів в іноземній валюті коливалися на рівні початку року. У серпні–вересні відбулось їх уповільнення через зменшення надходжень експортної виручки на рахунки інституційних одиниць сектору нефінансових установ. У жовтні–грудні темпи зростання депозитів в іноземній валюті суттєво прискорилися і за підсумками року значно перевищили темпи їх зростання у 2007 році, що було зумовлено знеціненням гривні до основних іноземних валют, в той час як в цих валютах обсяги депозитів у ІV кварталі навіть скоротились (див. рис. 2.1.).

 

Рис. 2.1. Темпи зростання депозитів, залучених у резидентів комерційними банками (у відсотках до початку року)

За   термінами   залучення  у  2008   році   відбулось   зниження  темпів зростання  довгострокових  депозитів  (до 122.6 проти 161.1% у 2007 році)  та депозитів на вимогу (до 115.2 проти 149.3% відповідно). Водночас темпи зростання короткострокових депозитів прискорились і становили 153.3 проти 141.8% у 2007 році. В умовах несприятливого економічного середовища, коливань валютного курсу та невпевненості у напрямі розвитку економічної ситуації вкладники надавали перевагу короткостроковим депозитам проти довгострокових, а також збільшився відплив коштів з рахунків на вимогу (як найдоступніших).
Структура депозитів за секторами економіки за 2008 рік змінилась несуттєво. Як і раніше, найбільше депозитів було сформовано за рахунок коштів сектору домашніх господарств: за станом на 01.01.2009 р. – 60.6% від загального обсягу депозитів (проти 58.9% на 01.01.2008 р.). Кошти інституційних одиниць сектору нефінансових установ у структурі депозитів займали 32.9%, підсектору інших фінансових установ – 5.4%, сектору загального державного управління – 0.7% (див. рис. 2.2.).


Рис. 2.2. Динаміка депозитів у розрізі секторів економіки

За станом на 01.01.2009 р. обсяг депозитів сектору домашніх господарств дорівнював 217.9 млрд. грн. Динаміка їх зростання протягом року залежала від динаміки доходів та витрат населення, на що впливали соціальна спрямованість бюджетної політики, зростання роздрібних цін на товари    та   послуги   тощо.    У   структурі   депозитів   сектору      домашніх господарств, як і раніше, переважали депозити в національній валюті – 50.5% ( що   на   10.7   процентного   пункту   менше,   ніж  на  початок  2008  року ).  
За строками залучення більшу частку займали депозити зі строком від 1 до 2 років – 45.3%.
Темпи зростання депозитів сектору домашніх господарств протягом 2008 року уповільнилися до 130.3 порівняно із 156.7% (у річному обчисленні) у квітні, коли вони були найвищими, та 153.6% у грудні 2007 року. Масове зняття депозитів населенням та підвищення попиту на готівкову іноземну валюту було на початку жовтня. Наприкінці листопада спостерігалося зниження темпів відпливу депозитів з банківської системи. Певним чином цьому сприяло збільшення розміру відшкодувань за вкладами фізичних осіб, гарантованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, з 50 тис. грн. до 150 тис. грн.
За станом на 01.01.2009 р. обсяг депозитів сектору нефінансових установ становив 118.2 млрд. грн., з них: підсектору державних нефінансових установ – 12.3 млрд. грн., або 10.4%. У структурі коштів сектору нефінансових установ традиційно переважали депозити в національній валюті – 63.7% (на 11.7 процентного пункту менше, ніж на початок року). За строковістю найбільшу частку займали кошти на вимогу (51.8%).
У річному обчисленні темпи зростання депозитів сектору нефінансових установ були меншими за темпи зростання депозитів сектору домашніх господарств та у грудні 2008 року зменшилися до 123.6 порівняно із 150.0% у березні, коли вони були найвищими (у грудні 2007 року – 145.7%). Тенденція до перевищення темпів зростання коштів на рахунках в національній валюті порівняно з іноземною, що тривала з травня 2007 року, починаючи з жовтня звітного року, змінилась на протилежну (у зв'язку зі зниженням курсу гривні до долара США та євро). Дефіцит обігових коштів змусив установи скорочувати строкові депозити, використовуючи ці кошти для фінансування потреб поточної діяльності.
Якщо у І кварталі 2008 року основний приріст коштів на рахунках підсектору інших фінансових установ формувався за рахунок коштів підсектору інших фінансових посередників та допоміжних фінансових організацій, то у квітні–грудні зростання коштів спостерігалося на рахунках підсектору страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів. Серед основних чинників такої динаміки було зниження привабливості фондового ринку та зменшення зацікавленості інвесторів до вкладень у інвестиційні фонди. Крім того, в очікуванні зниження курсу гривні до іноземних валют вільні кошти спрямовувалися на купівлю іноземної валюти замість інших форм інвестування коштів. Водночас суттєві обсяги кредитування надавали змогу страховим корпораціям нарощувати страхові послуги за договорами страхування застави та життя позичальників. Також накопичувальне страхування було однією з альтернатив розміщення вільних коштів.
У розрізі регіонів за станом на 01.01.2009 р. найбільші обсяги депозитів (61.7%) було залучено банками м. Києва та Київської області (43.5%), Дніпропетровської (9.8%) та Донецької (8.4%) областей.
Вартість депозитів, залучених у резидентів, після зниження у І півріччі до 7.0% річних (проти 8.0% річних у січні 2008 року) в ІІ півріччі підвищилась і у грудні становила 11.3% річних (див. рис. 2.3.).


Рис. 2.3. Динаміка середньозважених процентних ставок за депозитами

Середньозважена процентна ставка за 2008 рік становила 8.3 проти 7.2% річних у 2007 році, у тому числі в національній валюті – 9.9 проти 8.2% річних відповідно. Основне зростання процентних ставок за депозитами як в національній, так і в іноземній валюті відмічалось у вересні-грудні звітного року та зумовлювалося запобіганням відпливу коштів з банківської системи, нарощенням ресурсної бази та підтриманням ліквідності банківського сектору.
Упродовж 2009 динаміка депозитів була неоднорідною. Так, якщо за січень–квітень залишки депозитів сектору домашніх господарств та некомерційних організацій скоротились на 10.7%, то, починаючи з травня і до кінця року, спостерігалась їх позитивна динаміка (зростання – на 10.0%). Найбільший приріст (на 3.4%) депозитів сектору домашніх господарств та некомерційних організацій відбулося у листопаді–грудні 2009 року як у національній (на 4.8%), так і в іноземній (на 2.2%) валюті (див. рис. 2.4.). Поверненню коштів населення до банківської системи певною мірою сприяло зміцнення курсу гривні відносно долара США.


Рис. 2.4. Динаміка депозитів

Необхідно врахувати, що межі між окремими видами депозитних  вкладів розмиваються, виникають гібридні, які поєднують у собі якості окремих видів депозитів. Причиною такого процесу є посилення конкуренції між самими комерційними банками, а також між комерційними банками і небанківськими установами за залучення грошових засобів юридичних і фізичних   осіб.   Лише   деякі   українські   банки   розширюють   асортимент депозитних послуг, використовуючи досвід іноземних банків. Така ситуація склалась в основному із-за недосконалості законодавчої бази, а також в наслідок відносної нестабільності економічної ситуації.
В Україні слід у майбутньому чекати подальшого розширення спектру депозитних послуг, їх споживання буде залежати від вигідності, надійності і зацікавленості клієнтів у цих послугах.
Для банків виникає необхідність розробки ефективної депозитної політики з метою залучення потенційних клієнтів.  Відкриття депозитних вкладів на сьогодні є першим етапом співпраці банку і клієнта; встановлення взаємовідносин через відкриття депозитного рахунку дозволяє зацікавити клієнта в отриманні подальших послуг комерційного банку і сформувати механізм різнопланової співпраці "клієнт-банк”, який характеризується високим ступенем довіри, мінімізацією ризику та зацікавленістю сторін в ефективній діяльності кожного із суб’єктів.
Низький  рівень власного капіталу українських комерційних банків посилює значення залучених через депозитні рахунки коштів при формуванні ресурсної бази банківських інститутів, та  визначає необхідність реалізації ефективної депозитної політики в системі банківського менеджменту. Депозитна політика повинна бути взаємопов’язаною із кредитною політикою і забезпечувати реалізацію останньої. Саме такий підхід на сьогодні може забезпечувати ліквідність, фінансову стійкість і одночасно прибутковість комерційного банку.
Зростання конкуренції на депозитному ринку за умови одночасного зниження відсоткової ставки визначає необхідність для банківських інститутів запровадження якісно нових депозитних інструментів, використання яких забезпечує клієнтам банку можливість їх реалізації як фінансових активів при здійсненні кредитних операцій. У подальшому це стане передумовою для використання депозитних інструментів на фондовому ринку.