Ринок банківських послуг в Україні

Рейтинг@Mail.ru

Аналіз кредитних послуг банків на українському ринку

2.2 Аналіз кредитних послуг банків на українському ринку

 

Основним видом діяльності банку залишається кредитування суб’єктів господарської діяльності. Позичкові послуги водночас є і найбільш ризиковими.
До банківських послуг, що мають кредитний характер, належать:

  • акцептний кредит;
  • авальний кредит;
  • обліковий кредит;
  • факторинг;
  • форфейтинг.

У процесі кредитування клієнтів банк вимагає не тільки повернення одержаної позики, а й сплати процента за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об’єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція — це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати і одержують прибуток. Процент є також одним із засобів управління сукупним грошовим оборотом, що застосовується центральним банком країни.
Здійснення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам.
Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простий, спеціальний, контокорентний.
Простий позичковий рахунок є найпоширенішою формою банківського строкового кредитування. На ньому може бути тільки активне (дебетове) сальдо, кожний факт видачі і погашення кредиту оформляється відповідними документами клієнта або банку (платіжне доручення, розпорядження кредитного відділу банку операційному відділу тощо).
Спеціальний позичковий рахунок застосовується банком в окремих випадках, наприклад при кредитуванні позичальника під заставу векселів.
Контокорентний рахунок — це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. На ньому відбивають, з одного боку (за дебетом), заборгованість банку і всі платежі з рахунку за дорученням клієнта, а з іншого (за кредитом) — надходження коштів у банк від платників, у вигляді вкладів, повернення позичок тощо.
Контокорентний рахунок поєднує в собі позичковий рахунок з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо. Операції на ньому здійснюються за допомогою письмових доручень клієнта.
Контокорентний кредит надається в національній або іноземній валюті відповідно до потреб клієнта в обсязі, який не перевищує встановлений ліміт.
Контокорентний рахунок відкривається клієнтам, з якими банк має тривалі й міцні відносини і які відчувають регулярну потребу в банківському кредиті. Цей рахунок насамперед застосовується для підприємств з високою кредитною репутацією.
Контокорентний кредит використовується тільки для фінансування поточного виробництва й обігу і не спрямовується на фінансування інвестицій. За користування контокорентним кредитом банк стягує з клієнта плату, яка складається з процентів, нарахованих на дебетові залишки контокорентного рахунку, і комісійних платежів (оборотної комісії).
Плата за користування контокорентним кредитом є найбільшою у банківській практиці, оскільки цей кредит пов’язаний з підвищеним ризиком для банку і є дуже зручним для клієнта. Він забезпечує останньому можливості оперативно користуватися правом залучення банківських коштів для врівноваження зобов’язань і вимог.
В умовах ринкової економіки суб’єкти господарської діяльності володіють значною кількістю державних і підприємницьких цінних паперів, які можуть використовуватися для забезпечення банківських кредитів. Позички під заставу цінних паперів — зручна форма кредитних відносин між кредитором і позичальником, бо вони ґрунтуються на відносно нескладній операції прийняття до застави і визначення вартості цінних паперів — можливість реалізації цінних паперів на вторинному ринку (наприклад, не реалізуються на фондовій біржі цінні папери пайових товариств і акціонерних товариств закритого типу);
Споживчі кредити є одним із видів банківських кредитів. Вони надаються виключно в національній валюті фізичним особам — громадянам України.
Короткострокові кредити надаються громадянам на строк до одного року на нагальні потреби. Об’єктами довгострокового кредитування є будівництво, купівля нерухомості, купівля побутових товарів тривалого користування та ін.
Іпотечний кредит — довгострокові позички, що надаються банками під заставу нерухомості — землі і будівель виробничого й житлового призначення. В основу цього кредиту покладена іпотека, що в перекладі з грецької мови означає застава, причому не будь-якого майна, а саме нерухомого (здебільшого будівель і землі).
Тема розвитку ринку іпотечного кредитування та здешевлення кредитних ресурсів для населення України є актуальною вже тривалий час. Здебільшого це питання порушується у зв’язку з необхідністю активізації державної підтримки молоді та молодих сімей при будівництві житла. У цій сфері зроблено вже багато. Варто наголосити на прийнятті Верховною Радою України таких законодавчих актів як закони "Про іпотеку”, "Про іпотечне кредитування операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” тощо.
Перспективним напрямком у розвитку кредитних послуг в Україні може стати кредитування з використанням векселів. Адже у сучасній ринковій економіці вексель відіграє помітну роль як у господарській практиці, так у діяльності комерційних банків.
Кредитними вважаються вексельні операції, котрі супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів чи під забезпечення векселями.
До вексельних кредитів комерційних банків належать операції з врахування та переврахування векселів, а також — надання позик під забезпечення векселями. Врахування або дисконт векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його сплачує пред’явнику, а платіж отримує тільки із настанням зазначеного у векселі строку. Економічною суттю операції врахування є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту у банківський. Цей кредит називається обліковим кредитом.
За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується зі знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням або дисконтом.
Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного кредиту є позички, що видаються під заставу у формі відкритого рахунку у визначеному процентному відношенні заборгованості клієнта щодо поданого ним забезпечення. Банки можуть відкривати клієнтам за їх заявою спеціальні позичкові рахунки, в яких відображають суму наданої позики під забезпечення прийнятих векселів.
Позички оформляються без зазначення строку або до настання строку погашення векселів що приймаються в заставу. Така позичка може надаватися шляхом видачі клієнтові чекової книжки.
За спеціальним позичковим рахунком позичальник сплачує відсотки, як за користування звичайними позиками. Кредити під заставу векселів можуть надаватись у вигляді:

  • строкових кредитів, тобто позик, дата погашення яких зафіксована за домовленістю з позичальником;
  • кредитів до запитання (онкольних кредитів), коли строк погашення не вказується або встановлюється термін до настання строку погашення векселів із застави.

Онкольні кредити під заставу векселів призначені для задоволення постійної потреби клієнтів в обігових коштах. Надання вексельного онколю, облік заборгованості, її погашення здійснюються за допомогою спеціального позичкового рахунку, котрий є аналогом контокоренту. Цей рахунок є рахунком до запитання, що надає банкові право у будь-який момент вимагати від клієнта повного чи часткового погашення кредиту або внесення додаткового забезпечення векселями. Кредитування під заставу векселів є досить привабливим для підприємств, що інтенсивно використовують векселі у своїй господарській діяльності й володіють значним вексельним портфелем. Особливо зручним для суб’єктів господарської діяльності є вексельний онколь. Прийнятність даної форми кредитування пов’язана з її високою еластичністю, що дає змогу позичальнику оперативно отримувати кошти за рахунок банківського кредиту, уникаючи тривалої процедури оцінки кредитоспроможності, яка передбачена, наприклад, при обліковому кредиті. Крім цього, позичальник сплачує проценти лише за фактичний термін користування кредитом, на відміну від облікового кредиту, при якому клієнт часто змушений погоджуватись на строки, що перевищують реальну потребу в позиці.
Функціонування комерційного кредиту і вексельного обігу можливе лише за наявності впевненості кредитора в оплаті боржником поставленої продукції (наданих послуг). Часто гарантії боржника, навіть такої, що спирається на силу вексельного права, виявляється недостатньо і тоді тут можливе надання банківської гарантії як забезпечення оплати векселів, яка є формою кредитування клієнта, що здійснюється згідно з загальними принципами банківського кредитування. Вексельні гарантії комерційних банків можуть мати явний або прихований вигляд. В явному вигляді видається аваль. Прихований вигляд мають учинені у формі окремої гарантії платежу (гарантійні листи), надписи банку на векселі як однієї із зобов’язаних за векселем осіб, але не аваліста.
Авалюючи вексель, банк надає такій особі строковий кредит або кредит до запитання (залежно від строку платежу за векселем). Як правило, можуть бути авальовані векселі, в яких точно визначений строк платежу, а саме: визначено-строкові, дато- і візо-векселі, причому на останніх має бути відмітка про дату подання. Аваль може бути наданий у будь-який час: при складанні, видачі та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.
Поширеною формою акцептної операції комерційних банків є акцептно-рамбурсний кредит. Він застосовується у міжнародних операціях, особливо тоді, коли валюта платежу за контрактом не збігається з валютами країн — суб’єктів угоди.
Акцептно-рамбурсний кредит є різновидом покритого кредиту. Він супроводжується відкриттям безвідзивного акредитиву і забезпечений товарними документами.
Винагорода банку за здійснення акцептної операції складається з комісійної винагороди, яка сплачується клієнтом відразу ж після досягнення домовленості про акцептування і не повертається навіть у випадку невикористання права на акцепт (витрати імпортера, крім комісії банку, як правило, включають ще й відшкодування експортеру витрат за врахування векселя). Додаткові доходи від здійснення акцептної операції банк-акцептант, може отримати за допомогою врахування акцептованого ним векселя, а також депонування банківського акцепту за дорученням його держателя. Акцептна операція за своєю економічною суттю е гібридом гарантійної послуги та послуги кредитного характеру.
Відмінність акцептної операції від авалювання, крім форми, полягає у тому, що банк мусить сплатити суму векселя в будь-якому випадку, тоді як при авалі — лише при невиконанні клієнтом своїх зобов’язань.
Однак акцептна операція може перерости у кредитну за умови врахування банком акцептованого ним векселя, або внесення клієнтом чи за його дорученням покриття (акцептно-рамбурсний кредит). У таких випадках банк, крім комісії, стягує ще й проценти.
Надання кредитів і проведення кредитної політики є найпоширенішою послугою банківських установ. Кредитні послуги приносять банківським установам основну частину доходу. Однак аналіз ситуації, що склалася у банківській сфері, свідчить, що більшість банків зазнає фінансового краху внаслідок надзвичайно ризикованої кредитної політики.
У зв’язку з цим основну увагу необхідно зосередити на виявленні тих тенденцій, що нині переважають у кредитних взаємовідносинах банків з клієнтами, на пошуку шляхів удосконалення сучасних форм кредитування.
Оглянемо кредитний ринок України за останні роки.
Кредити, надані банками резидентам, на 01.01.2009 р. становили 734.0 млрд. грн. За 2008 рік темпи зростання заборгованості за наданими кредитами становили 172.0% і були дещо нижчими, ніж за 2007 рік (174.1%) (табл 2.2).


Таблиця 2.2
Основні показники розвитку кредитного ринку України


У продовж 2008 року динаміка обсягів кредитування резидентів була нерівномірною. Після прискорення темпів зростання кредитних вкладень до 178.0% у січні в річному обчисленні у лютому–вересні 2008 року спостерігалась тенденція до поступового уповільнення темпів зростання кредитів (154.1% у вересні в річному обчисленні). Така ситуація була зумовлена зниженням темпів зростання ресурсної бази банків через:
– ускладнення умов доступу до зовнішніх джерел фінансування;
– погіршення фінансового стану підприємств;
– зниження платоспроможності населення;
– необхідність виконання вимог Національного банку України, спрямованих на стримування редитної активності банків, які не мали для цього необхідного обсягу кредитних ресурсів відповідної строковості [27, с. 98].
Починаючи з жовтня 2008 року тенденція змінилась на протилежну. Відбулось помітне прискорення темпів зростання кредитних вкладень банків (у річному обчисленні до 162.1, 166.4 та 172% відповідно у жовтні, листопаді та грудні) в основному за рахунок зростання кредитів в іноземній валюті через знецінення гривні до основних іноземних валют.
Протягом 2008 року змінилася структура кредитів за видами валют. Через зниження ліквідності банківського сектору, девальвацію гривні, уповільнення темпів зростання депозитів з ІІ кварталу 2008 року темпи кредитування у національній валюті знижувались. Унаслідок цього відбувся перерозподіл заборгованості за кредитами за рахунок зменшення її частки у національній валюті на 9.2 процентного пункту до 40.9% (див. рис. 2.5.).
Уповільнення темпів кредитування в іноземній валюті спостерігалося протягом лютого–вересня, яке в основному відбувалось за рахунок зниження темпів зростання довгострокового кредитування. Чинниками такої динаміки були заходи Національного банку України, спрямовані на зниження валютних ризиків, а також розгортання світової фінансової кризи, що обмежило залучення банківським сектором коштів за кордоном для     
Рис. 2.5. Темпи зростання кредитів, наданих резидентам комерційними банками (у відсотках до початку року)

здійснення активних операцій. У жовтні–грудні 2008 року темпи зростання кредитних вкладень в іноземній валюті суттєво прискорилися і в результаті за підсумками року перевищили темпи зростання у 2007  році (відповідно 2.0 раза і 1.8 раза) (див. рис. 2.5.). Це насамперед пояснювалось знеціненням гривні по відношенню до долара США та євро. У цих валютах обсяг заборгованості за кредитами дещо скоротився.
За термінами розміщення кредитів у 2008 році відбулось зниження темпів зростання заборгованості за довгостроковими кредитами до 173.4 проти 185.7% у 2007 році. Це зокрема було реакцією на виконання вимог Національного банку України, запроваджених у лютому 2008 року і спрямованих на обмеження збільшення розриву між строками залучених депозитів та розміщених кредитів. Крім того, у квітні 2008 року Національним банком України було ухвалене рішення, що під час розгляду питання про підтримання ліквідності банків шляхом рефінансування враховувалася інформація щодо проведення ними кредитної політики в межах наявних за термінами та обсягами кредитних ресурсів. Водночас темпи зростання короткострокових кредитів порівняно з 2007 роком прискорились і становили 168.8 проти 152.6% у минулому році.
Структура кредитів за секторами економіки за 2008 рік практично не змінилась. Як і раніше, найбільші обсяги кредитів було спрямовано у сектор нефінансових установ (60.4% від загального обсягу кредитування резидентів) та сектор домашніх господарств (38.2%). У незначних обсягах продовжували надаватись кредити сектору інших фінансових установ та сектору загального державного управління, порівняно з 2007 роком їх частка залишилася без змін і становила 1.4% (див. рис. 2.6.).

Рис. 2.6. Динаміка кредитів у розрізі секторів економіки

Загальний обсяг заборгованості за кредитами, наданими сектору нефінансових корпарацій, на 01.01.2009 р. становив 443.7 млрд. грн., з яких кредити підсектору державних нефінансових корпорацій становили 37.4 млрд. грн., або 8.4% від загального обсягу. Хоча у лютому–вересні 2008 року темпи зростання кредитування сектору нефінансових установ постійно зменшувались у річному обчисленні, у жовтні–грудні вони значно прискорилися і за підсумками 2008 року (170.3%) перевищили рівень 2007 року (162.3%) (див. рис. 2.7.) в основному за рахунок зростання кредитів у іноземній валюті.

Серед кредитів, наданих сектору нефінансових корпорацій, більше половини становила заборгованість за кредитами в іноземній валюті, яка за рік збільшилась у 2.1 раза. Основний приріст цієї заборгованості спостерігався у ІV кварталі, зумовлений зниженням курсу гривні до долараСША та євро.

Рис. 2.7. Кредити, надані нефінансовим корпораціям

Частка зазначеної заборгованості у структурі кредитних вкладень за видами валют збільшилась за 2008 рік на 9.6 процентного пункту ( зокрема за ІV квартал - на 6.2 процентного пункту) до 51.6%.
Обсяги кредитування сектору нефінансових корпорацій у національній валюті упродовж 2008 року зростали помітно нижчими темпами порівняно з кредитами в іноземній валюті й за рік збільшились на 42.1%.
У розрізі строків найвищим попитом користувались кредити до 5 років як у національній, так і в іноземній валюті.
Темпи кредитування сектору домашніх господарств були вищими від темпів кредитування сектору нефінансових установ. Проте суттєве зниження темпів їх зростання, яке розпочалося з січня 2007 року, відбулося саме за кредитами цього сектору. За 2008 рік їх темпи зростання уповільнились до 174.9 проти 195.6% у 2007 році (див. рис. 2.8.).
При цьому стійка тенденція щодо зниження темпів кредитування сектору домашніх господарств спостерігалась до вересня 2008 року (крім січня), що пояснювалось посиленням вимог банків до оцінки кредитоспроможності клієнтів, що в свою чергу призупинило темпи зростання споживчого кредитування. Із жовтня та до кінця року щомісячний абсолютний приріст вимог за кредитами сектору домашніх господарств


Рис. 2.8. Кредити, надані домашнім господарствам

прискорився виключно за рахунок зростання кредитів у іноземній валюті унаслідок зниження курсу гривні до основних іноземних валют.  За станом на 01.01.2009 р. кредити у національній валюті скоротилися на 3.9% порівняно з 01.10.2008 р.
Кредити, надані сектору домашніх господарств, на 01.01.2009 р. становили 280.5 млрд. грн., які спрямовували переважно на поточні потреби, частка яких у загальному обсязі заборгованості становила 67.3%. Перевага надавалась кредитам в іноземній валюті зі строком користування більше 5 років.
У розрізі регіонів на кінець 2008 року найбільші обсяги кредитів було надано банками Київської області та м. Києва (45.6%), Дніпропетровської (10.5%) та Донецької (7.3%) областей, які найбільше кредитів за обсягами (63.4% від загального обсягу) спрямовували сектору нефінансових установ та сектору домашніх господарств.
Протягом 2008 року в умовах тривалого зменшення вільної ліквідності банківської системи та з метою покриття зростаючих кредитних ризиків через погіршення платоспроможності позичальників спостерігалась загальна тенденція до поступового зростання вартості кредитів, наданих резидентам (без урахування операцій за овердрафтом) до 19.4% річних у грудні 2008 року порівняно з 13.4% річних у грудні 2007 року (див. рис. 2.9.).


Рис. 2.9. Динаміка середньозважених процентних ставок за кредитами

За 2008 рік середньозважена процентна ставка за кредитами становила 15.5  порівняно  з  13.0%   річних  за  2007  рік,  у  тому  числі  у  національній
валюті – 17.6 проти 13.9% річних відповідно.
Тенденції  розвитку  кредитування  в  Україні  протягом 2009  року  зазнали  значних  змін.  Після динамічного зростання протягом семи років у 2009 році відбувалося поступове уповільнення темпів  зростання  кредитування  у  річному  обчисленні (з 172.0  у  грудні 2008  року  до 107.6%  у листопаді 2009 року) і за підсумками року вперше зафіксовано зменшення залишків за кредитами, наданими резидентам – на 1.5%, до 723.3 млрд. грн. При цьому залишки за кредитами у національній валюті зросли на 18.4%, чому сприяло зростання кредитів у національній валюті, наданих сектору нефінансових установ. Кредити в іноземній валюті за 2009 рік зменшилися на 15.2%.
У січні–травні 2009 року динаміка залишків за кредитами (зміна до попереднього місяця) була низхідною. Основною причиною цього було зменшення ресурсної бази інших банків унаслідок продовження відпливу коштів з банківської системи та обмеженого доступу до зовнішнього фінансування. Починаючи з червня, на тлі зростання рівня вільної ліквідності банків, ситуація змінилася. За винятком жовтня і листопада спостерігався щомісячний приріст кредитних коштів виключно за рахунок зростання кредитів, наданих сектору нефінансових установ у національній валюті. Проте темпи їх зростання були незначними. Найвищий показник приросту (1.3%) у 2009 році спостерігався у серпні, що в основному було зумовлено знеціненням гривні до основних іноземних валют. У грудні продовжилося зростання. Порівняно з листопадом залишки за кредитами збільшились на 0.6 млрд. грн., в основному за рахунок приросту кредитів у національній валюті, наданих сектору нефінансових установ (див. рис. 2.10.).


Рис. 2.10. Динаміка кредитів в економіку

Аналізуючи результати діяльності комерційних банків, слід зауважити, що основних збитків комерційним банкам завдає безпосередньо кредитна діяльність за рахунок залучення надто дорогих кредитних ресурсів та неможливість їх рентабельного розміщення.
Вивчення кредитоспроможності клієнта є одним з найбільш важливих методів зниження кредитного ризику і успішної реалізації кредитної політики, оскільки дозволяє уникнути необґрунтованого ризику ще на етапі розгляду заявки на надання кредиту.
Через неможливість отримувати сьогодні прибутки інфляційного характеру комерційні банки зіткнулись із проблемою якості своїх кредитних портфелів. Проблема неповерненості кредитів виникла також внаслідок недостатньої роботи банків з потенційним споживачем кредитних ресурсів, недостатню оцінку кредитного ризику, неправильно вибране забезпечення кредиту і багато інших нюансів.
В умовах, коли обсяги тіньових операцій підприємств залишаються значними, а фінансовий стан суб’єктів легального сектора економіки неухильно погіршується, комерційним банкам дедалі важче знайти надійного позичальника. Це й зумовлює зростання обсягів простроченої, пролонгованої та безнадійної заборгованості за позичками банків. Ці обставини змушують банки підвищувати вимоги щодо кредитоспроможності позичальників, підвищувати ставки позичкового процента, шукати шляхи надійнішого забезпечення позичок, що й робить їх кредити малодоступними для суб’єктів реальної економіки.
Банки економічно розвинутих країн активно займаються на вторинному ринку кредиту, перетворюючись із традиційних посередників в управляючих портфелями своїх активів в напрямку диверсифікації ризиків, підвищення ліквідності по активних операціях, росту ефективності кредитування.
На заході широкого застосування дістала так звана сек’ютеризація – це конверсія кредитних і депозитних засобів в цінні папери. Сек’ютеризація охоплює найбільш розповсюджені стандартизовані, легко відслідковувані кредити. Серед них позики крупним комерційним або промисловим установам. Продаж банками своїх кредитів перетворився на особливу групу "торгової банківської справи”.
В Україні така діяльність поки що є нереальною через нерозвиненість ринку цінних паперів, як і ще недостатню розвиненість ринку банківських послуг в цілому.